"Запалала у вікні свіча

І питає матінку дівча:

— Ти свічу навіщо запалила?

— Зараз поясню все, доню мила:

То не свічка у вікні горить,

А народу пам'ять пломенить

Про жахливі голоду роки…

Ось тому й запалюєм свічки."

(Юлія Забіяка)

Сьогодні 25 листопада на історичну годину «Свічка плакала в скорботі» були запрошені учні Ужгородської гімназії № 16. Захід розпочався зворушливою піснею «Свіча» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору. Бібліотекар ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору, згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Кожний попробував крихту чорного хліба. Всі присутні на заході, замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?».

Наприкінці заходу присутні запалили Свічку Пам’яті та вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого.