вівторок, 30 листопада 2021 р.

Назарій Яремчук - золотий голос України

«Стожари» вже більше сорока років співають українці різних поколінь, не забуваючи при цьому першого її виконавця – Назарія Яремчука (1951-1995). Це ім’я тоді звучало на весь Радянський Союз. У співака закохувалися, його іменем називали новонароджених, сподіваючись, що хлопчики будуть такими ж талановитими красенями.

Назарій (його ім’я означає «присвячений Богу») народився четвертою дитиною в родині Яремчуків, коли його татові було вже 64 роки. Рідні гори Карпати, співоча родина стали джерелом пісенного натхнення талановитого тенора, який у складі ансамблю «Смерічка» здобув визнання і любов свого народу. Разом із Софією Ротару, Володимиром Івасюком, Василем Зінкевичем Назарій Яремчук стояв біля джерел становлення української естрадної пісні. У виконанні В.Івасюка та Н. Яремчука світ почув і полюбив «Червону руту» та багато інших славнозвісних пісень.

Дізнавшись про трагічну загибель друга В.Івасюка, Назарій одним із перших приїхав на похорон до Львова, наперекір забороні влади і ризику втратити кар’єру, репутацію, спокій.

«Стожари» та безліч інших пісень у виконанні Назарія Яремчука лунали не лише на великих відомих сценах, а й для ліквідаторів аварії у Чорнобилі, перед солдатами в Афганістані, навіть перед тяжкохворими у відділенні онкології, де перебував сам співак як пацієнт із страшною хворобою.

Його голос, своєрідну манеру співу важко сплутати. Життєрадісний, скромний, із щирою, дещо дитинною посмішкою на вустах Назарій Яремчук сприймався в кожному домі як рідна людина, як добрий знайомий. Недарма поет Микола Сингаївський казав про нього: «Кришталево чиста в мистецтві людина».

У 1987 році Н.Яремчук був удостоєний звання народного артиста України.

У 2021 році нагороджено Героєм України.

Співак назавжди залишився в історії як видатний митець та патріот своєї Батьківщини, а його пісенний шлях продовжують троє його дітей.

Назарій Яремчук, останній концерт, пісня Родина

пʼятницю, 26 листопада 2021 р.

27 листопада ми відзначатимемо День пам’яті жертв Голодомору. В Україні та в усьому світі у цей день люди традиційно запалять свічки у вікнах — на знак пам’яті та пошани до мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду.

...Щоб у ранки і теплі, й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою запали…

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Головне у діяльності бібліотек по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.

Так, в бібліотеці-філії №4 КЗ «Ужгородська публічна бібліотека» для присутніх бібліотекар Наталія Зейкан провела годину-реквієм «Чорне крило голодомору». Бібліотекар зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. І одна із найстрашніших – Голодомор. Молодь дізналися про причини і наслідки цієї трагедії для людства. Для учасників заходу було проведено огляд літератури «Жнива скорботи», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Укр