День кримського спротиву російській окупації.

Відзначається щорічно26 лютого, згідно відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3807 від 2 лютого 2016 р.

Тисячі кримських татар і проукраїнських активістів 7 років тому вийшли на вулиці Сімферополя на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Беручи участь у виступах проти сепаратизму, двоє людей загинули, багатьох було поранено, і зараз українсько-кримських татар калічать і тримають в тюрмах.

Міжнародні організації засудили дії Росії, а анексію Криму визнали незаконною. Країни Заходу ввели низку економічних санкцій.

Крим був украдений Росією силовим шляхом. Його анексія ‒ перший прецедент в історії Європи з часів Другої світової війни. Тільки об’єднавши всі зусилля, Україна зможе повернути півострів.

Крим – це батьківщина українців і кримськотатарського народу, які по праву є господарями своєї землі.

Крим – це Україна!

 

Обернуся в легенду

Геніальна дочка 

українського народу

Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки - української поетеси, драматурга і громадської діячки, класика української літератури.

Леся Українка

Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач (1871-1913) 

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

Збірки:

«На крилах пісень» (1893)

«Думи і мрії» (1899)

 «Відгуки» (1902)

 Інші твори:

перший вірш «Надія» (1880)

 вірші «Конвалія» і «Сафо»

поезія «Contra spem spero!» (1890)

драма «Блакитна троянда» (1896)

драматичну поему «Одержима» (1901)

 драматична поемі «Кассандра» (1907)

драма «Руфін і Прісцілла»

драматична поема «Бояриня»

поема «Оргія»

 драма «Камінний господар»

 драма «Лісова пісня»

 оповідання «Така її доля»і «Святий вечір»

казки «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик» повісті «Жаль» і «Приязнь»

 передсмертна повість «Екбаль Ганем»

 

«Народ без мови не існує» 

   21 лютого - Міжнародний день рідної мови 21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

Історія свята, на превеликий жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.

Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

100 років від дня народження Володимира Кириловича Малика (Сиченка) (1921—1998), українського письменника

                            "ДЮМА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ" 

Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище Сиченко) народився 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Київської області, помер 31 серпня 1998 року в місті Лубни Полтавської області. Видатний український письменник, автор пригодницьких і історичних творів, що увійшли до золотого фонду літератури України.

Той, хто перевершив Дюма і закохав у історію України мільйони...

Як люди долучаються до історії свого народу і стають частиною нації? Як формується патріотизм і гордість за свою державу, образи Героїв, готових захищати свою державу і навіть віддати життя за неї? Що впливає на формування менталітету вільної людини? Хто і коли «вкладає в душі» любов до батьківщини, і чому саме це почуття робить людину по-справжньому сильною духом, незалежною, мужньою, благородною?

На ці та багато інших актуальних і для сучасного українця питань дають вичерпні відповіді твори одного з кращих письменників України Володимира Малика, чиї повісті й романи зачитувало до дірок не одне покоління українців. Не тільки діти, але і дорослі намагалися походити на героїв письменника - великих пращурів українців, що здобували вічну славу своїми подвигами в ім'я батьківщини, які прославили Україну на довгі-довгі століття, що стали легендами, увічненими в народних переказах, на сторінках літописів, в офіційних документах.

В умовах тодішнього радянського союзу, коли більшість членів Спілки письменників України славило образи комісарів і політруків, "трудівниць села" і "героїв виробництва", Володимир Малик писав захоплюючі пригодницькі та історичні твори про героїчних українців, що увійшли до золотого фонду літератури України. Завдяки захоплюючим «Послу Урус-шайтана» і «Чорному вершнику» (про українського розвідника отамана Івана Сірка в Туреччині), «Шовковому шнурку», «Князю Кию» (засновнику Києва), «Чумацькому шляху» і багатьом іншим творам Малика, за словами читачів, історія стала не просто доступною і цікавою, але й такою, що притягує до себе так, що мимоволі хочеться все воскресити в дні сьогоднішньому.

Завдяки творам Малика не тільки Україна, а й увесь світ не перестає захоплюватися великою історією українського народу

Твори В. Малика часто порівнюють з кращими романами Ж. Верна, А. Дюма, Г. Сенкевича. А деякі з них, на думку літературознавців, навіть перевершують їх.

Головним досягненням Володимира Малика критики називають його історичні романи ("Посол Урус-шайтана" ,"Фірман султана", "Чорний вершник", "Шовковий шнурок", що склали тетралогію "Таємний посол", а також романи "Князь Кий", "Чумацький шлях", "Горить свіча", "Черлені щити"). 

Ці твори стали національним надбанням української літератури, а їх автор по праву увійшов до категорії кращих письменників історичного жанру. За романи "Посол Урус-шайтана", "Шовковий шнурок" та "Князь Кий" у 1983 році Малик був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки.

До речі, роман "Князь Кий" був написаний до 1500-річчя від дня заснування Києва і розповідає про неймовірні колізії "давно минулих днів", переносить читача в п'яте століття, коли після розпаду гунської держави Аттіли ворогуючі між собою племена колись могутньої імперії намагалися знову підкорити собі східнослов'янські народи.

Звичайно ж, описуючи героїчне минуле України, її прославлених героїв, не міг Володимир Малик залишити без уваги легендарний похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців, увічнений у віках поемою "Слово о полку Ігоревім". Цю перлину світової літератури не раз перекладали, переспівували, за її мотивами створювалися блискучі твори. Але до роману Маліка "Черлені щити" не було широкого епічного полотна про події 1184-1185 рр. і про створення "Слова...".

Цікаві факти з життя В. Малика.

Володимир Малик увійшов в літературу буквально за півгодини, коли в червні 1956 року в редакції видавництва "Молодь" запропонував письменникові Б. Чайковському прочитати свою поему-казку "Журавлі-журавлики".

Спочатку Чайковський поставився з деяким скепсисом до твору автора-початківця, але все ж опублікував його. І не пошкодував. Читачі зустріли "на ура" твір Малика, який послужив творчим трампліном для нових досягнень прозаїка, кожне з яких вже з нетерпінням очікувалося тисячами українців...

Першою книгою письменника стала героїчна казка-легенда "Журавлі-журавлики".

У дитинстві Володимир любив часто бувати в бібліотеці дідуся, звідки рюкзаками ніс книги, над якими сидів цілими днями - настільки великим було його захоплення літературою.

Два роки провів у німецьких концентраційних таборах, після чого був командиром роти в радянському фільтраційному таборі.

Випробування військового часу відбилися на здоров'ї письменника, який "дістав" важку хворобу серця. Але це і врятувало Малика від репресій радянської влади, що відправляла всіх колишніх полонених до ГУЛАГу. Тільки важко хворі отримали можливість помирати у себе вдома. У тому числі і українець, який повернувся в Новосілок, де його виходила мати.

Після війни Володимир Малик всього себе присвятив історичній літературі. Він не тільки з ранку до вечора працював у архівах, а й часто подорожував по всій Україні, збираючи народні перекази і відвідуючи ті місця, де жили і діяли герої його майбутніх книг. Так з'явилися на світ одна за одною його казки-легенди для молодших читачів "Чарівний перстень", "Месник із лісу", "Воєвода Дмитро", "Микита Кожум'яка", "Червона троянда".

В житті письменник був чесною, скромною і доброю людиною. Багатьом початківцям-авторам допомагав порадами і практичними рекомендаціями, тим самим "давши путівку" до літературного успіху.

В його будинку в Лубнах ночами довго світилися вікна, і це дивувало городян: "Чи не чарівник господар оселі?". Чи знали вони, що в цей час в цьому будинку народжуються великі твори української літератури (в тому числі "Фірман султана" і "Черлені щити", в яких відбилися окремі моменти з історії міста), завдяки яким весь світ не перестає захоплюватися і сьогодні великою історією українського народу?

https://litvek.com/avtor/39563-avtor-volodimir-kirilovich-malik

QR-код  на сторінку до творів 

 

Янголи, які стали героями

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

 Нині ми вшановуємо пам’ять справжніх патріотів, які стали до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мали, - своє життя. За нас віддали, аби ми жили краще.  Нехай наша пам'ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою.

 

Україна відзначає

День Державного Герба Україн

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Варто пам'ятати:

Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.