« Мені тринадцятий минало…» 

До Дня народження Т.Г.Шевченка

 

Життєвий шлях Шевченка неможливо оминути, розповідаючи про історію української культури. Людське горе малий Тарас встиг пізнати з раннього дитинства. Восьми років він втратив матір. Батько встиг одружитися з удовою з дітьми і через два роки помер, залишивши своїх дітей сиротами з мачухою, яка віддала Тараса в пастушки — так з десяти літ починається Шевченкова самостійність.

Мабуть, він був поганим пастушком, адже його більше цікавив навколишній світ та книжки, які він навчився читати. Довелося віддати його в науку, що тоді була більше схожа на наймитування у напівписьменних дячків. Але була в малому хлопцеві якась внутрішня сила, що гнала його до світу знань і культури. Тарас вчився читати, «списував Сковороду» в свої зошити та допомагав сільським богомазам писати ікони. Один із іконописців, побачивши в Тарасові талант, послав його до пана за дозволом на навчання живопису. Тарас пішов до управителя, який разом з двірнею відправив хлопця у Вільнюс, де тоді жив його хазяїн Енґельґардт. Можна сказати, тоді й почався його шлях як митця.

Приходьте до  бібліотеки, щоб дізнатися більше про життя та творчість Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко

 ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Зацвіла в долині

Червона калина;

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало!

Пташечка зраділа

I защебетала...

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький:

Цілує, вітає, − 

За руки хватає.

І йдуть по долині

Тихою-ходою

І йдучи співають,

Як діточок двоє;

Під тую калину

Прийшли, посідали −

І поцілувались...

Якого-ж ми раю

У Бога благаєм?